OМЕЛЯН ПЕТРУШЕВИЧ

 
 

OМЕЛЯН ПЕТРУШЕВИЧ

Серія матеріалів



НАШІ СЛАВНІ ЗЕМЛЯКИ

 

ОТЕЦЬ ОМЕЛЯН ПЕТРУШЕВИЧ –ПРОСВІТИТЕЛЬ БУСЬКОЇ ЗЕМЛІ

 

 

 

 

Ім'я цієї людини – батька першого президента ЗУНР  Євгена Петрушевича, довший час знаходилось у затінку синової слави. Та, мабуть, прийшов час, коли громадськість повинна згадати про цю непересічну особистість.

23 грудня минулого року бібліотекарі Буської ЦБС взяли участь у краєзнавчому заході "Просвітитель бузецької землі", присвяченому 180-річчю від дня народження отця-декана Омеляна Петрушевича.

Про його життевий шлях розповіла заступник директора Буської ЦБС Г.Гораль. Завідувач районного відділ культури та туризму Л.Ціхоцька запропонувала встановити пам'ятну плиту о. О.Петрушевичу, випустити календарі із зображеннями відомих діячів Бущини, в тому числі й о.Омеляна. А найголовніше завдання – віднайти його могилу на міському кладовищі.

Буська районна бібліотека для дітей підготувала до ювілею о.О.Петрушевича біографічну пам'ятку із серії "Славні земляки", адже саме пошук інформації про незаслужено забутих відомих бущан – це одне із завдань проекту "Краю мій! Земле лелеча моя", над яким з 2008 року працює дитяча бібліотека.

В кінці ХІХ на початку ХХ ст. на наших теренах такі священики як М.Шашкевич, В.Кальба, С.Калиневич, В.Лиско, О.Петрушевич та інші були не лише духовними пастирями, але й двигунами національної ідеї серед галичан.

Завдяки їхнім старанням організовувались філії товариства "Просвіта", дитячі захорони, хати-читальні, українські школи,  кредитові та спортивні товариства.

Сьогодні ми прагнемо повернути бузецькій землі ім'я тієї людини, яка виховала для України не лише відомого політика, який посів найвищий пост у державі, але й ще двох синів, які віддали життя за українську державність.

Отець Омелян Петрушевич (Емільян) народився 1830 року. Відома в Галичині родина його батька, теж священика, о.Михайла має литовське походження. Предок о.Омеляна – о.Микола Петрушевич поселився в Галичині в першій половині ХУШ ст. і був парохом села Цитулі Яворівського повіту, про що й сьогодні свідчить кириличний напис над дверима старої дерев'яної церкви. У 1860 році о.Омелян Петрушевич був призначений парохом церкви св.Миколая в м.Буськ і поселився з сім'єю у парохіяльному домі на Довгій Стороні.У 1863 році стає деканом Буського деканату. З цього часу він був обраним віце-маршалом Повітової Ради в Кам'янці Струмиловій, а також очолив місцеву бузецьку Шкільну Раду, яка охоплювала 6 громад і 7 шкіл.

З ініціативи отця на Довгій Стороні була організована українська двокласна школа, яка впродовж двадцяти років, аж до смерті священика, слугувала в освітній царині українським дітям.

Омелян Петрушевич користувався високим авторитетом та повагою серед парафіян, був активним учасником суспільно-політичного життя краю.

Історія, археологія, література, нумізматика – це далеко неповний спектр його уподобань. Багатьох приваблювали книги з його домашньої бібліотеки. Тут були і Шевченків "Кобзар", і Котляревського "Енеїда", і Шашкевича "Русалка Дністровая". Рідкісними виданнями цієї книгозбірні користувались отець Йосип Боцян, активний діяч визвольних змагань, віце-президент австрійського парламенту Юліан Романчук та інші.

Отець Омелян проводив археологічні дослідження на Волянах, де колись була фабрика заліза, а також на Ліпибоках, на місці паперової фабрики. Отець Петрушевич разом із дружиною Сабиною (з роду Коцюбів) великого значення надавали вихованню дітей, іх у сім'ї було шестеро, в тому числі троє синів Степан, Євген та Роман. Усі вони, без винятку, внесли вагомий вклад у визвольну боротьбу свого народу. Старший син Степан народився 1855 року. Із записів о.Івана Дороша – ракобовтівського пароха, зроблених у церковних шемахизмах, довідуємось, що саме Степан був одружений з його найстаршою донькою і у них було двоє дітей – син Леон та донька Ігнатія. Ім'я о.Степана, пароха села Польового, згадується під час візиту до с.Купче Галицького Митрополита і Львівського Архієрея Сильвестра Сембратовича 18 травня 1890 р.

Степан Петрушевич помер у 1920 році в Бірзулі від тифу,будучи духівником УГА.

Наймолодший син – Роман 1872 року народження пройшов військовий вишкіл, а згодом закінчив правничі студії. Був повітовим комісаром Української держави в Кам'янці-Струмиловій, ініціював створення різноманітних українських товариств, долучився до побудови у місті народного дому. Зазнавав переслідувань як з боку польської, так згодом і більшовицької влади. Навесні 1940 року заарештований енкаведистами і подальша його доля залишалась невідомою. Дружину та двох синів Юрія та Степана вивезено до Казахстану. І тільки один із них – Юрій вижив і 1941 року емігрував на захід.

Не полишав ні на хвилину, аж до смерті, визвольної боротьби і найбільше в ній відзначився середущий син Петрушевича – Євген. Під час проголошення у 1918 році так званої Української Конституанти, яка обрала Українську Національну Раду як вищий законодавчий орган, Євген Петрушевич був обраний її президентом. Під його керівництвом було ухвалено закон про земельну реформу, налагоджено судочинство, шкільництво, створено регулярну Галицьку армію, в котрій налічувалось 125 тисяч багнетів, Після поразки визвольних змагань Євген Петрушевич не полишав праці на благо України і в далекій еміграції.

Як бачимо, кожен із синів о.Петрушевича святосповідував  ужитті батьківські ідеали – жили, творили і страждали задля однієї ідеї – вільної України. Тому найбільшою заслугою О.Петрушевича є те, що поряд з глибокою релігійністю він зумів прищепити як своїм дітям, так і звичайним українцям сильні національні почуття, здобути їх потяг до освіти і знань, допомогти люду усвідомити необхідність їх визвольної боротьби.

З деяких друкованих видань ("Надбужанщина") довідуємось, що помер о.Омелян 1906 року. Проте ця дата може бути недостовірною. У старих церковних шематизмах ракобовтівської церкви зроблено запис отцем-парохом Іваном Дорошем, сватом о.Омеляна, що саме 8 вересня 1901 року помер о.Емільян Петрушевич. Цю дату, мабуть, можна вважати найбільш правдивою, оскільки вона має документальне підтвердження.

Після смерті о.Петрушевича родина передала частину його колекції, що складалась з археологічних знахідок, нумізматики, ікон до НТШ і до Українського Національного музею у Львові.

 

Галина Гораль заступник директора Буської ЦБС

"Воля народу" 6 січня 2011 року № 2 (2022)  С. 3.



Обновлен 05 авг 2014. Создан 10 мая 2011



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
ААААААААА