Наталя Давидовська - поетеса

 

Наталя Давидовська - поетеса

Серія матеріалів про письменницю



Наталя Давидовська народилась у Києві 4 грудня 1953 року.

Її родинні корені - в древньому місті Буську. Про край предків вона писала в поемі "Дідизна".
З дев'ятилітнього віку мешкала у Львові, де після закінчення середньої школи навчалась три роки на філологічному відділенні Львівського університету.
1973 року складає вступні іспити до Московського літературного університету ім. Горького, який закінчує у 1978 році. Працювала в московських, київських видавництвах та часописах. 1986 року повертається до Львова.
Видала поетичні збірки "Пташиний грай", "Очевидець", "Мої міста", "Народжена у грудні", "Сад вічності", "Фрески".
Одухотворена жіночність, філософське осмислення жіночого начала світотворення, космічна його клітинність – є сутністю поетичного космосу Н.Давидовської, члена спілки письменників України…
У 1996 поетеси не стало, вона відійшла у віці 43 років...


Півмороки вічного саду

Споконвіків сади квітчали помешкання людей, а люди плекали сади, можливо, ототожнюючи їх із красою буття, чи з передчуттям або очікуванням краси.
Література різних народів майже однаково втілює символічну спрагу людини за втраченим Раєм як першим Господнім Садом.
У романі Гете “Роки навчання Вільгельма Мейстера” герой після пожежі потрапляє в сад. Цей сад Гете є ніби замкненим простором, у якому циркулюють сакральні цінності.
Сад-парк і сад фруктовий як дарувальник плодів, сад як прихисток душі... Ці сади культивовані літературою. Сад вічний, бо від перших кроків людини на землі садівництво уособлює її культуротворчу діяльність. Сади завжди цвіли і навколо храмів, і навколо людських жител.
У романі англійського письменника Пітера Акройда “Дім Доктора Ді” (1993 р.) головний герой – науковець ХVI ст. – мусить пройти різні етапи на шляху до якогось вищого просвітлення. Одним з етапів цього шляху є алхімічний Сад філософів, із якого Доктор Ді потрапляє до Саду істини. Там росте Світове дерево, на гілці якого сидить птах. Звісно, що Фенікс. Подолавши лабіринт, Доктор Ді виходить до сакрального світла.
Виявляється, світ теж повен любові, як і сад. “Сад вічності” – таку назву має поема Наталії Давидовської, української поетки кінця ХХ ст., яка дочасно померла. Другий розділ поеми так і називається – “Сад”. Загадковий “Сакраментальний сад. І тиша, як на початку. На початку тисячоліть...” – таким побачила свій сад Наталка Давидовська. Шукаючи сенс життя і смерті у своїй поемі, написаній незадовго до того, як смерть віднайшла і забрала до нетутешніх садів саму авторку. “Ти спробуй, зорю дожени, поки виросте Сад, доки гіллям завруниться глина...”, – писала Н. Давидовська, передбачаючи зустріч із птахом “сумним, трикрилим, всюдисущим”. Її “забрамний” сад – за незримими, але, очевидно, існуючими воротами, та “вічності огром” у тім саду манив, обіцяв їй тишу, нішу, прихисток. У тім Саду мала опинитися інша Жінка, названа “сестрою”. Сад розступився, і та інша жінка увійшла до його темних глибин, ігноруючи свою “сльозину”. Бо “що моя сльозина, коли є вічний Сад” – говорить героїня поеми, поспішаючи. Містичність сюжету Наталії Давидовської була б непомітною, якби написання поеми про пошук дороги до Раю і дорога до Раю самої авторки не збіглися.
У Гетсиманському саду проминули останні години Ісуса – Його земного життя в молитві до Отця. “Сад Гетсиманський” – таку назву дав своєму творові Іван Багряний, один із найвідоміших і малознаних українських письменників, якого називали і “запеклим антикомуністом”, і “спритним емігрантом”, і “бездарним графоманом”. Він був поетом і романістом, маляром, автором популярних пісень “Марш української молоді”, “Вставай, народе”, казкарем і політиком...
На початку 1932 року Іван Багряний написав роман “Марево”, який не схвалила цензура, а молодого автора заарештували, засудили на п’ять років і вислали до Сибіру, звідки він невдовзі втік. Своє перебування у в’язниці Харкова, а також втечу із заслання і блукання серед українського люду в Зеленому Клині Іван Багряний описав у творах “Тигролови” та “Сад Гетсиманський”. Роман “Людина біжить над прірвою” видано вже посмертно.
“Сад Гетсиманський” І. Багряного – твір не про Сад Гетсиманський. Цей роман насправді про людську гідність у помежових станах, коли буття і смерть розділені тільки умовно. А “людина – це найвеличніша з усіх істот. Людина – найнещасніша з усіх істот. Людина – найпідліша з усіх істот”. Найскладніше вибрати першу з трьох тез... “Великим” і “страшним” документом називав “Сад Гетсиманський” І. Багряного В. Винниченко. Але можна так і не вважати. Бо “Сад Гетсиманський” є не лише художнім документом; цей роман – спроба зв’язати воєдино початок і кінець...
“Сад істин” Абдул ібн Мадж Мадждуд ібн Адам Санайї серед 12 промовистих притч про пошуки істин містить одну про даремність таких пошуків. До великого міста, всі мешканці якого були сліпими, наблизилося чужоземне військо з бойовим слоном. Не маючи жодного уявлення про те, як виглядає слон, мешканці міста дуже хотіли довідатися, що ж це таке. Кілька посланців пішли просити дозволу й, отримавши, обмацали слона з усіх боків. Повернувшись у місто, розповіли цікавим городянам, що слон – це щось широке, шорстке, мов килим, слон схожий до труби, слон міцний, мов колона... Кожен, хто обмацував вуха, хобот чи ногу слона, мав своє уявлення про нього, в кожного була своя істина, а цілого ніхто зі сліпців не осягнув. “Створене світоглядом не знає про Божий промисел”, – підсумовує Санайя у “Саду істин”. Не тільки сліпі не можуть віднаходити істин, а й ті, хто сліпим довіряє...
Символічні літературні сади – як відлуння вселюдської туги за Раєм або як пошук істин з допомогою інтелекту – додають літературі філософської барви. Можливо, темної, як первісний хаос. Можливо, світлої, як останній день Творення. Ті Сади різних авторів, різних літератур, різних століть чомусь усі подібні на один надвечірній сад. А в надвечірніх садах немає ні світла, ні темряви – там завжди панує напівморок.

Надія Степула, м. Київ

«Львівська газета» Четвер, 12 червня, 2008 року, № 83 (391)


Создан 20 мая 2009



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
ААААААААА