Володимир Кальба - священик, просвітитель

 

Володимир Кальба - священик, просвітитель

Біографічний нарис



Володимир Кальба (*28.07.1865-+04.11.1912)

Світоч духовності та єднання


Серед багатьох видатних особистостей, які внесли свій великий вклад в українське відродження, є ім’я отця Володимира Кальби.


142 роки тому, 28 липня 1865 р., в селі Острів біля Тернополя в родині священика Теодора й Олени з дому Любовичів народився син Володимир. Навчався спершу в народній школі в Острові, а потім – у гімназії в Бережанах. Після закінчення вступив до Львівського університету, а після двох курсів правничого факультету перевівся на теологічні студії, які закінчив 1889 року. Перед висвяченням він одружився з Мальвіною, донькою отця І. Левицького. Свою священичу працю розпочав у парохіальному деканаті в місті Бережани, потім – у селі Сасові Золочівського повіту. З кінця 1899 р. був призначений постійним парохом-настоятелем церкви села Соколівки Золочівського повіту.

У цей час більшість населення Золочівського та Бродівського повітів була під впливом москвофільських поглядів. Будучи людиною, відданою душею і тілом своєму народові, о. Володимир Кальба, як і інші, включився в боротьбу за поширення духовного та національно-просвітного руху українського відродження.

Отець Володимир Кальба вперше серед священників поєднав свою духовну діяльність із громадсько-політичною, переборюючи опір із боку влади та промосковсько налаштованих священників. Він засновував читальні “Просвіти” в селі Соколівці та в сусідніх селах. Схожу діяльність вів у Золочеві та Бродах. Став одним із перших основоположників і фундаторів Рогатинської, Яворівської та Буської гімназій.

Саме він на засіданні головного відділу Товариства “Просвіта” у Львові 1910 р. став ініціатором підняття та звеличення пам’яті великого діяча української культури та мови о. Маркіяна Шашкевича.

Він звертався до всієї громадськості Галичини питання спорудження пам’ятника М. Шашкевичу на Білій (Підлисецькій) горі. Його обрали головою будівельного фонду, і він провадив цю роботу. Пам’ятник було споруджено та завершено 1911-го. І відтоді щороку першої неділі серпня на Підлисецькій горі збираються всі ті, хто шанує пам’ять славного сина України Маркіяна Шашкевича.

Отець Володимир Кальба завжди намагався бути в гущі народу. Жодна релігійна чи національна маніфестація, інші молодіжні заходи не відбувалися без його участі. Особливо потрібно згадати його титанічну працю в селі Соколівка Золочівського повіту. Прибувши до Соколівки, він застав великий нелад у громаді та велику неграмотність селян. На цей час Соколівка була містечком. Тут поряд з українцями жили поляки та євреї, відбувалися великі ярмарки, було багато крамниць, шинків, чимало ремісників тощо.

Відтак були й негаразди в житті самого села. Особливо зростало пияцтво. Багато сімей розорялося внаслідок того, що іноді за борги та горілку мусили продавати клаптики своєї землі.

Отець Володимир Кальба повів боротьбу із цим злом. Він заснував у селі товариство “Тверезості” й на честь цього, за його порадою, встановили пам’ятник, до якого йшли особливо молодята, коли одружувалися, і давали присягу не вживати алкогольних напоїв, вести себе по-християнськи. Крім того, в селі організували роботу парафіяльної крамниці, створили кредитове товариство “Віра”.

Дуже велику увагу отець Кальба приділяв вихованню молоді в релігійному та національному дусі. За його почином почало існувати товариство “Сокіл”, було організовано хор, почали діяти аматорський та інші гуртки. При будинках “Просвіти” організовували бібліотеки, ставили вистави, проводили різні вечори й інше. Народ підносив голову, почав вірити у своє краще майбутнє, у свого духовного наставника. Зростала грамотність селян, бо, крім школи, сам отець Кальба часто проводив заняття зі старшими людьми, навчаючи їх грамоти.

Керівництво часто було незадоволене його діями, оскільки все це пробуджувало національну свідомість українців. Вони почали задумуватися над тим, “чиї ми сини і яких батьків діти”. Отець Кальба боровся за те, щоб на виборах до австрійського парламенту давали змогу й українцям мати своїх представників, а не завжди вибирали поляків або євреїв, хоча основна частина населення були українці. Отець Кальба провів роботу так, що в майбутньому на виборах проходили й українці. Польсько-австрійська адміністрація вдалася до фальшивих дій і фабрикацій проти отця Кальби. Його заарештували за те, що під час виборів убили комісара драгунів Слонецького, якого прислали стежити за перебігом виборів у Соколівці. Але ця провокація не вдалася. Згодом суд виправдав отця Кальбу, і коли він прибув після звільнення на станцію Ожидів, його очікував увесь народ і з радістю в очах супроводжував свого духовного наставника, несучи його на руках аж до Соколівки. На початку Соколівської території на нього чекали євреї зі своїм рабином, віддаючи данину шани за його відданість народові. Це ще раз вказує на те, що о. Кальба своєю діяльністю сприяв єднанню та дружнім відносинам українців з євреями та поляками.

Багато добрих справ здійснив отець Кальба. Тому громадськість Соколівки шанує пам’ять свого духовного провідника. Ще в ті далекі роки на його могилі спорудили величавий пам’ятник. Соколівська середня школа носить його ім’я. Біля школи буде встановлено пам’ятник-бюст.

Володимир Кальба помер 4 листопада 1912 р., проживши лише 47 літ.

Щороку, коли в серпні на Підлиській горі збираємося біля пам’ятника Маркіянові Шашкевичу, щоб віддати шану любові будителю української мови та засновникові “Руської трійці” безсмертному Маркіянові, згадаймо також і о. Володимира Кальбу – гарну людину, патріота, вірного духовного наставника та громадсько-політичного діяча.

Леонтій Лех,с. Соколівка Буського району Львівської області
"Львівська газета" , 02 жовтня, 2007 року, № 175 (245)


Матеріал з ВікіпедіїВ першій половині ХХ ст. активізується і суспільно-політичне життя містечка. Найкращі спогади залишив про себе о.В.Кальба (парох греко-католицької церкви Вознесіння Господнього), який поселився в Соколівці приблизно 1901р. Він, істинний цінитель історії рідної землі, громадський діяч, меценат. Своїми зусиллями відкриває початкові школи, хати-читальні, запрошує вчителя, який готує здібних дітей міщан для здачі екзаменів-екстерном за курс гімназії. Отець В. Кальба ініціатор заснування в м.Соколівка товариства «Сільський господар», «Віра», «Сокіл», він запросив до містечка лікаря, який безплатно опікувався хворими. Його стараннями і матеріальною підтримкою почали діяти Рогатинська, Буська, Яворівська гімназії. Після виборчої реформи в Австро-Угорщині о. Володимир стає активним агітатором за українських кандидатів у Віденський сейм.
У період виборів 1907 р. в село прислали солдатів під керівництвом комісара Слонецького, якого було поранено з вогнепальної зброї, арештовано невинну людину. Священик поїхав в відділок поліції що у м.Олесько рятувати міщанина, але був арештований. Матеріали інспірованої справи сьогодні знаходяться в Львівському обласному архіві. Через кілька днів не маючи ніяких доказів о.В.Кальбу відпускають. Після повернення з під арешту пароха зустрічають на станції Ожидів його парафіяни. На руках виносять з вагону поїзда, на спеціально зроблених фотелях несуть до села. У 1911р. о.Кальба стає ініціатором побудови пам’ятного знака на Білій горі у Підлиссі та вшанування культу Маркіяна Шашкевича. Створено спеціальний комітет при товаристві “Просвіта”. Організовано збір пожертвувань, розроблений проект пам’ятного знака, організовано роботи по насипанню грунту на пагорб, організовано програму свята відкриття пам’ятного знака. Свято вібулося 29 жовтня 1912р. Згодом 4 листопада 1912р. о.В.Кальби не стало.

СПОДВИЖНИК УКРАЇНСЬКОГО ВІДРОДЖЕННЯ

Кожна кругла дата, кожен великий чи малий ювілей заставляє нас задуматись. А тут наближаються 145 роковини від дня народження сподвижника українського відродження, дбайливого господаря, який дбав про матеріальний і духовний стан населення, його економічну і політичну незалежність від чужинської влади, доброго вчителя і вихователя молоді. Енергійного будителя національної свідомості своїх парафіян, каталізатора їх громадсько-культурних справ в терені всієї округи, натхненного оратора і пропагандиста, який своїм прикладом любові до людей праці і вірою у кращу долю українства став прикладом для всіх поколінь соколівчан, які пам'ятають його, глибоко поважають і вдячні йому за його щире серце і титанічні зусилля, що пробудили запал від сну і спонукали трудитися і боротися за кращу долю.
Мова йде про ювілей отця Володимира Кальбу. До нього і після нього -такий відлік часу ведеться в Соколівці: він став революціонером нових ідей, нових прагнень, нових звершень.
Коли в'їжджаєш в Соколівку, у вічі впадає великий надмогильний пам'ятник що нагадує копію пам'ятного знаку на Підлиській горі. Саме так вдячні парафіяни вшанували пам'ять о.Володимира на 15 річницю його смерті.
Для історії 145 р. зовсім небагато, але для однієї людської долі і пам'яті земля ківі ці цифри важать немало. За цей час змінилось людське життя, змінилдись погляди на нього, змінились ідеї та теорії, але психологічно пам'ять залишається сталою ознакою людської суті. Саме вона заставляє звертатись до історії рідного краю, історії тієї маленької батьківщини де ми робили перші кроки, вчилися бачити красу рідних краєвидів, розрізняти добро і зло на вчинках рідних і до болю знайомих нам людей. Історія ця також багата, цікава, як історія чужих і далеких нам земель, а люди, що жили поруч, їх долі, їх вчинки, таять в собі стільки благородства і реформаторських ідей, що вистачило би на правління цілих королівських династій. Тож торкнемося ще раз своєї історії, яка невіддільна більш як століття від імені Володимира Кальби.

ШТРИХ БІОГРАФІЇ
Основні біографічні дані, які тут подаються почерпнуті з особистого сімейного архіву родини Ігора Шанайди, внука о.В.Кальби.
Володимир Кальба народився 28 липня 1865 року в селі Острів на Тернопільщині в родині Теодора та Олени з роду Любовичів. В селі Острів закінчив народну школу, гімназію в Бе-режанах, де нав-чався в той час відомий український письменник Богдан Лепкий. Після гімназії він поступив спочатку на правничий факультет Львівського університету, але після двох років навчання перевівся на теологічні студії, які закінчив у 1889 р., і був висвячений на священика. Його дружиною стала Мальвіна Левицька, дочка священика. Першим місцем праці о.Кальби став Бережанський деканат, пізніше село Сасів Золочівського повіту і на експозитурі в селі Гниличках Збаразького повіту.
В кінці 1898 року він став постійним парохом в селі Соколівка колишнього Золочівського повіту, яке вважалося тоді містечком, що нараховувало до 3000 осіб, з них 2200 українців, 200 поляків, 600 євреїв, що займалися торгівлею.
Саме в Соколівці о.В.Кальба розгорнув свою діяльність не тільки як священик, але як український патріот, - істиний цінитель історії рідної землі, громадський діяч і меценат. Тут розбагатіла його сім'я на двох синів — Килистина (Цилистина) і Романа та доньку Уліту. При підтримці дружини він сформувався як громадський діяч, захисник інтересів рідного народу та вчитель від Бога своїх парафіян, принижених злиднями і національним гнітом тодішньої влади.
В Соколівці 4 листопада 1912 року закінчилося земне життя о.В.Кальби, його тіло спочиває на сільському цвинтарі. А пам'ять живе в душах соколівчан.
Залишившись вдовою, Мальвіна Кальба ще деякий час проживала в Соколівці, а потім переїхала в родинне село свого чоловіка.
У 1928 році дочка Уліта вийшла заміж за священика Володимира Петровича Шанайду, який був на практиці в селі Острів. З тих пір вдова о.В.Кальби завжди знаходиться поряд з її сім'єю до 1949 року. Вона похована в с.Нараїв Бережанського району. На могилі напис: "Вдова священика В.Кальби". У дочки о.В.Кальби Уліти та В.Шанайди залишилось живими троє дітей: Наталка, 1930 р.н. - стала вчителем, Мирослав, 1932 р.н. - вчитель, Ігор, 1936 р.н. - юрист.
Син Роман з дружиною Дусею жили у Станіславі. Їхній син Олег у 1944 році також покинув Україну. Згодом до нього в Німеччину поїхали батьки. Вся родина виїхала у США. У Олега та його дружини Марії двоє синів. Всі живуть у США. У 1990 році Олег побував у Соколівці.
Син Цилистин одружився з полькою Барбарею (Басею). Родинні стосунки загострились. У 1944 році він з родиною виїхав до Польщі. Їх сліди загубились... У 2009 році внук о.В.Кальби — син Цилистина Вяслав з дружиною побував у Соколівці. Поклонився на могилі свого дідуся. Якщо не підведе здоров'я, то у 2010 році на вшанування пам'яті обіцяв приїхати з сином Володимиром — правнуком о.В.Кальби.

ГРОМАДСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ
Містечко, якому судилось стати рідною домівкою о.Володимиру, в той час було зруйноване матеріально і духовно, бо тут вселюдно панували москвофіли та алкоголь. Треба було довгої та впертої праці о.Кальби, щоб викоренити із Соколівки москвофільство та пияцтво. Але найчисленіша громада українців була в дискридитному становищі економічно і духовно.
Всім містечком довгі роки керували або поляки, або євреї, а українські господарі навіть не робили спроби, щоб взяти управління в свої руки. В.Кальба взявся виправити це дивне "звичаєве право" і навіть звертався до цісара Франца Йосифа. Після довгих старань в містечку утворилась одна громада з виборним головою-війтом. Душпастирю прийшлось довго і важко переконувати українську громаду висунути своїх кандидатів на наступні вибори до австрійського парламенту. Ця праця була важкою через відсутність національної свідомості в багатьох українців. Бо де ж та свідомість мала формуватись? У школі, де навчання велось польською мовою, в товаристві Качковського (в містечку було 2 читальні, де пропагували москвофільські настрої), чи у єврея у корчмі? Українці Соколівки були ніби між трьох вогнів. І потрібно було мати твердий характер, сильну волю і фанатичну віру в українського "хлопа", щоб домогтися перемоги на виборах. Але перед тим була довга і клопітка праця: засновано 5 читалень "Просвіти" і при кожній курси для неграмотних, "Братство тверезості", "Рідна школа" і парафіяльну крамницю під наглядом "Народної торгівлі" зі Львова. Організовано хор і аматорський драматичний гурток, згодом утворилось товариство "Сокіл" і кредитове товариство "Віра". Народ поступово підносив голову, став вірити у свою організовану силу. Але адміністрація, з метою залякування населення, на час виборів наслала в село одну сотню "драгунів" під керівництвом виборного комісара Слонецького із Золочева. Невідома особа його поранила з вогнепальної зброї. Був арештований господар зі Соколівки. Отець поїхав в Олесько, щоби вступитися за нього. Господаря випустили, а священика ув’язнили.
Матеріали інспірованої справи і сьогодні знаходяться у Львівському обласному архіві.
А через кілька днів, немаючи ніяких доказів, о.В.Кальбу було звільнено. Його запросило на так званий "комерс" в його честь студентство Львова. А після приїзду зі Львова, вдячні парафіяни зустріли свого душпастиря в Ожидові на залізничній станції. "Винесли його з вагону на руках і всю дорогу (9 км) несли в село на спеціально зроблених фотелях (ношах) у супроводі 500 чоловік і кінної бандерії "Соколів". При вході в село жиди з рабином у проводі з законними книгами і таблицями Заповідей Божих також привітали о.В.Кальбу. На їх привітання о.Володимир відповів їхньою мовою. З того часу між єврейською, українською і польською громадами настав мир і взаєморозуміння.
На рахунку о.В.Кальби багато добрих справ. Це і організація української школи в Соколівці, і організація товариства "Просвіта", про що вже згадувалось, це і матеріальна підтримка окремих парафіян, допомога їм навчати своїх здібних дітей, матеріальна підтримка шпиталів.
Щоб звільнити соколівчан з -під некваліфікованої опіки євреїв-цирульників і місцевих знахарів, о.В.Кальба запросив до Соколівки лікаря Гасюка, який безплатно опікувався хворими.
Добрим словом згадують о.В.Кальбу фундатори Рогатинської, Яворівської, Буської гімназій. Велику підтримку мала гімназія в Буську. Але скоро його не стало. У звіті дирекції гімназії за 1912-191З рр. зафіксовано: "6 листопада 1912 року делегація учнів під проводом управителя Л.Редкевича взяла участь у похоронах о.В.Кальби - одного з основателів, ревного покровителя гімназії в Буську".
Згадують душпастиря і громадські діячі Золочева. "Не можна тут поминути, не згадавши про працю і жертовність грекокатолицьких духівників Золочівщини, що не жаліли ні грошей, ні труда на заснування і піддержання українських установ. Крім міських, активну роль брали о.Маркевич (дек.Новосілок, о.Садовський зі Стінки, ніколи не забутній корифей відродження о.Кальба із Соколівки".
Як згадував перший голова батьківського комітету Соколівської середньої школи М.І.Почапський, йому і іншим десятьом хлопцям священик запросив учителя і сам провадив з ними підготовку, а потім повіз до Львова здавати екстерном екзамени за четвертий клас у гімназії ім.Шашкевича. У 1910-1911 роках виходить поетична антологія соколівчанина В.Супранівського "На вічну пам'ять Тарасові Шевченкові" у Золочеві. Допомога і матеріальна підтримка йому була надана отцем Володимиром, так як він був членом управи Золочівської філії товариства “Просвіта”.
Священик активно підтримав організацію в повіті осередків товариства "Сільський господар", започатковану в Олеську деканом о.Левицьким і навчав соколівчан нових методів господарювання.

ОРГАНІЗАЦІЯ ПОБУДОВИ
ПАМ'ЯТНИКА Маркіяну ШАШКЕВИЧУ

Особливої уваги заслуговує діяльність о.Володимира по організації будівництва пам'ятного знаку на вшанування славного Маркіяна Шашкевича.
Згадує Федір Заяць: "1911 р., 25 липня запросив мене о.В.Кальба до участі в комітеті будови пам'ятника Маркіяну Шашкевичу на Білій горі у Підлиссі і пропонує мені зайнятись зорганізуванням мішаного хору, який мав би виступати на святі відкриття і благословення пам'ятника. Хор мав нараховувати більш 60 осіб,- продовжує п.Заяць - 3 хорів читалень с.Підгірці, Розваж, Сасів, Соколівки,Ушня, Олесько, Бужок, Кути". До комітету побудови пам'ятника на-лежали такі особи: о.Каль-ба, як голова; о.Левицький з Олеська - скарбник; о. Л.Тарнавський, парох Під-лисся - господар комітету; о.В.Цебровський, парох с.Кути; о.Т.Дуткевич п. Чі-шок; о.О.Дуткевич п.Дуб'я; о. д-р. Сп. Юрик п.Золо-чева; о.У.Зельський п.Коз-лова; д-р. К.Танячкевич лікар у Золочеві, д-р. Т.Ваньо, адвокат Золо-чева, К.Почапський, вчи-тель у Юськевичах, Т.За-яць, учитель у Кутах, М.Загульський, господар у Розважі. Вони об'єднались під назвою товариства ім.М.Шашкевича, що стало матірним товариства "Просвіти". Організатори цього товариства на чолі з В.Кальбою поставили собі за ціль "зберегти й збирати пам'ятки, що від-носяться до життя і культу Маркіяна, побудувати пам'ятник на Білій горі й улаштовувати там що-річно краєве Маркіянове свято".
Проект пам'ятника опра-цював інженер А.Лушин-ський. Він "наполягав на тому, що треба зробити його простим, але велич-ним, видним здалека. Під-лиська гора мала стати посестрою Чернечої у Каневі, де похований Та-рас Шевченко". Пам'ятник мав складатися з двох частин, з'єднаних в одну гармонійну цілість. У низу важка кам'яна брила (9 м), яка на півтора метра входить у землю. На цьому постаменті стоїть хрест пірамідальної форми. Висота всього пам'ятника - 25 метрів.
Ідея пам'ятника Шашкевичеві полягає ось у чому: "Важка кам'яна брила внизу символізує темноту, гніт, відсутність прогресу. ("Відкинь той камінь, що ти серце тисне", - писав М.Шашкевич). Друга, верхня частина виконана в модерному стилі - стилі вежі Ейфеля в Парижі. Вона символізує змагання до сонця, правди, освіти, культури, прогресу. Пам'ятник виконано в слюсарській майстерні Михайла Стефанівського у Львові. Він мав стояти на насипі висотою 12 метрів, який мав бути спільно створений.
"Перші тачки землі привіз і висипав о.Кальба, а після нього оба посли. Кожен з присутніх вважав за обов'язок завести на курган бодай тачку землі. Воження на курган протягнулося до вечора і продовжувалося при нагоді різних прогулянок на Білу гору до пізньої".
І настав цей великий і радісний день 29 жовтня. "Ранок випав хоч холодний, але ясний, сонячний, що наповнило всіх піднесеним настроєм". "На двірці (Головний вокзал) і по дорозі грала оркестра з Малехова, лунали національні пісні... На станції Ожидів чекали приїжджих селянські підводи. Кінна чота "Соколів" з Ожидова й Олеська, за нею стояли у похідній лаві львівські "Соколи"".
"Голова комітету о.В.Кальба привітав на двірці о.митрата Туркевича, о. митрата Подолижського, архидиякона перемиської капітули, які приїхали довершити акт посвячення пам'ятника". Зі Львова на Шашкевичеве свято прибуло спеціально замовленим поїздом понад 1000 чоловік. Всього на свято прибуло до 15 тис. чоловік. Рідне село Шашкевича вітав древній Київ такими словами: "Українське громадянство з-над широкого Дніпра - Славути шле рідному селу великого Маркіяна гарячий привіт. Нехай невмирущий дух національного апостола нашого во віки і віки єднає Україну Наддністрянську з Україною Наддністрянською". Після відправи слово взяв о.митрат Туркевич, а потім о.Володимир Кальба.
При відкриті пам'ятника М.Шашкевича, а згодом і гімназії у м.Буську, о.Володимир застудився. Хвороба горла переросла в "горляні сухоти".
4 листопада 1912 р. в 3.45 він замкнув очі. Тіло поховали в гробовці с.Соколівка. На його могилі 1927 року вдячною громадою збудовано пам'ятник, подібний до того, що стоїть на Підлиській горі. Щороку, 28 липня, тут відбувається урочиста відправа, проведення якої було заборонено в роки тоталітарного режиму, хоч місцевий священик Роман Шуневич і тоді старався оминути ці заборони.
Пам'ять про о.Кальбу жива серед його земляків. В тяжкі роки презирства і заборони церкви вдячні односельчани про добрі справи свого душпастиря передавали з покоління в покоління, зуміли ці спогади зберегти і частково видати за кордоном. Завдання сьогоднішнього покоління не тільки зберегти ці надбання, але й узагальнити і доповнити новими знахідками, новими історичними матеріалами.

Наталія Дубенська,
вчитель історії Соколівської
ЗОШ І-ІІІ ступенів,
керівник шкільного музею.


Шановні краяни!
Все менш і менш білих плям в історії рідного краю. І добре слово та діло про видатну людину стане доповненням цієї історії та історії церкви.
Основними мотивами вшанування імені о.Володимира Кальби є безкорисна, самовіддана і благородна праця на ниві просвітительства. Він був прикладом зразкового інтелігента, вчителя, душпастиря, мецената, борця за волю України, а також поетом і публіцистом, понад усе мріяв визволити землю, де жив, просвітити українське населення, не думаючи ні про яку віддачу і користь. Він був українцем з кореня і націоналістом - патріот у душі.
Уродженець с. Острів, що на Тернопільщині, у 1889 р. став священиком. Приблизно у 1898-1901 р.р. стає постійним парохом с. Со-колівки. І він, як освічена людина, розумів, що доведеться затратити багато сил, витримки, часу, щоби ті сіяні зерна націо-нальної свідомості проросли і дали добрі плоди.
Глибока віра в людей, повага до них дали змогу відродити національну свідомість, людську гідність, національну гордість.
За його стараннями з'явились в Соколівці товариства "Просвіта", "Соколи", "Тверезості", "Рідна школа", кредитне товариство "Віра", курси для неграмотних, догімназійні класи, українські школи. Отець Кальба був ініціатором і одним із фундаторів гімназій у Яворові, Рогатині, Буську, вірним прихильником часопису "Діло" і гарячим публіцистом.
В. Кальба належить до активних і найрухливіших організаторів національно-демократичного сторонництва в Золочівщині і брав активну участь у виборчій акції. А інцидент (напад на комісара Слонецького) приписали о. В. Кальбі, за що і був арештований. Після звільнення із ув'язнення о. В. Кальба став ще більше популярним і не тільки серед українського, але й серед польського та єврейського населення. Найбільшою справою громадського життя о. Кальби стала організація вшанування пам'яті М.Шаш-кевича, піднесення культу нашого земляка. Через передчасну смерть о. В. Кальби справа не була завершена.
Пам'ять про о. В. Кальбу жила серед земляків в тяжкі роки презирства і заборони церкви. Вдячні односельчани спогади про добрі справи свого душпастиря передавали з покоління в покоління, зуміли ці спогади зберегти і частково видати за кордоном. Вшановуючи 15 роковини смерті о. Кальби, вдячні односельчани збудували надгробний пам'ятник з надписом "Заслуженому народному діячеві о. Володимиру Кальбі", який перегукується з пам'ятним знаком на Білій горі. У 2002 р. рішенням Буської районної ради Соколівську ЗОШІ-ІІІ ст. визнано школою о. Володимира Кальби.
У Соколівці створений оргкомітет по відзначенню 145 річниці з дня народження о. В. Кальби у 2010 р., одним із завдань якого є спорудження пам'ятника священику, громадському і просвітницькому діячеві, патріоту.
Шановний краяне! Не будь байдужим до історії українського народу! Долучись до вшанування пам'яті полум'яного патріота отця В.Кальби! Твій внесок стане вагомою допомогою у спорудженні пам'ятника священику Володимиру Кальбі у Соколівці.
Свій внесок можна передати через членів оргкомітету, або переказати кошти на поточний рахунок № 4771 відділення 6383/06 ВАТ "Державний ощадний банк України", ідентифікаційний код 02762234,
моб. тел. для довідок 80988220460.

о. Василь Харко,
настоятель храму Вознесіння Господнього,
Петро Гіль,
сільський голова,
Михайло Ксьондзик,директор школи.



« В МИЛОСЕРДЯ НЕ БУВАЄ СОБІВАРТОСТІ, НАМ ОТЕЦЬ КАЛЬБА ЦЕ ВЖЕ ДОВІВ»


Варто зазначити, що цей рік узагалі знаменний для соколівчан. 9 березня Кабінет Міністрів присвоїв їхній школі ім'я о.Володимира Кальби. І ось нарешті так святково завершилась добра справа, розпочата мешканцями Соколівки ще п'ятнадцять років тому.
Минулоріч ця ідея відродилась, запаливши серця ініціаторів ще більшою вірою. Популяризуючи діяльність о.Кальби, соколівчани виступали на Підлиській горі, у Львівському інституті вдосконалення вчителів, подали інформацію про свого видатного земляка в енциклопедію Львова, мережу Інтернет та ЗМІ. До слова, районна газета «Воля народу» однією із перших ще на початку 90 років минулого століття відкрила для громадськості цю видатну особистість, яка так багато зробила для формування української нації. Та повернімось до подій недільної днини 25 липня.
Уже сам приїзд єпископа Сокальсько-Жовківського та його участь у святочній Службі Божій стали знаковою подією для соколівського краю. Як згодом висловився місцевий парох о.Василь Харко, духовна особа такої величини вперше відправляла у їхньому храмі. Цієї днини у церкві ніде було ступити. А ще милувало око різнобарв'я візерунків на вишиваних сорочках: їх одягли як дорослі, навіть 70-літні бабусі й дідусі, так і малеча. Священна літургія, обряд висвячення отців-дияконів і семінариста та промовиста проповідь владики Михаїла Колтуна залишили незабутній слід у душах прихожан і гостей храму.
Згодом процесія за участю більше двадцяти священиків, зокрема Олеського деканату, на чолі з його Преосвященством врочистою ходою вирушила до новозбудованого пам'ятника о.Володимиру Кальбі на подвір'ї місцевої школи, де відбувся обряд освячення. Ще одним добрим знаком можна вважати і приліт лелеки, який, сівши на дахівку соколівського закладу освіти, спостерігав за усім, що діється унизу.
Останнім акордом дійства стала літературно-музична композиція та виступи учасників заходу.
Про події, які передували недільному дійству, зокрема ідею спорудження пам'ятника, збір коштів і людей, які долучились до цієї доброї справи, розповів директор Соколівської школи Михайло Ксьондзик (на знімку).
- Сьогодні, в 20 річницю проголошення Декларації про суверенітет України, напередодні 19 річниці незалежності України та 145-річчя від дня народження отця Володимира Кальби ми вшановуємо пам'ять українського державника, який закладав підвалини нашої суверенності, твердо вірив у незалежність і об'єднання України. Пам'ять великого українця, який,
споруджуючи Маркіянів Хрест на Підлиській горі, мав намір насипати курган біля нього, щоб пам'ятники Тарасу Шевченку на Чернечій горі в Каневі і Маркіяну Шашкевичу перекликались між собою і вели до об'єднання українського народу.
Пам'ять людини, яка за досить коротке життя змогла зробити дуже багато і заслужити в українського народу таку повагу і шану, що за життя його носили на руках, а після смерті спорудили на могилі пам'ятник, який нагадує Маркіянів Хрест, і кожного року, у різні часи і періоди, всі священики, які приходять на парафію, ставлять за обов'язок 28 липня відправляти Богослужіння на могилі.
Вдячні соколівчани з покоління в покоління передають розповіді про добрі діла Володимира Кальби, а ідея спорудження пам'ятника виникла давно. Першу спробу було зроблено 15 років тому оргкомітетом в складі Івана Біди, Леоніда Леха, Петра Зробка, колективу школи, очолюваного Ніною Прохоровською та ін. 12 священиків освятили на цьому місці камінь під пам'ятник. Встановлено меморіальну табличку. Навіть зібрали перші пожертвування в купонах. Але через інфляцію та нелегкі часи ідея не була зреалізована.
Другу спробу здійснив фонд "Духовні діячі" (голова правління Іван Паламар). Було проведено багато досліджень, видано книжку. Але, знову ж таки, через брак коштів будівництво відтермінувалось.
І тільки за третьою спробою, коли залучили усіх - духовенство, колектив школи, громадськість села, владу, фонд "Духовні діячі", талановитих земляків, представників різних політичних партій, священиків різних конфесій -вдалось ідею втілити в життя.
Тож дозвольте подякувати всім, хто долучився до будівництва пам'ятника. Особливі слова вдячності хотів би сказати єпископу Сокальсько-Жовківському Михайлу Колтуну, який дав благословення на спорудження пам'ятника, дозвіл на збір коштів на території Олеського і Буського деканатів, і приїхав сьогодні особисто вшанувати пам'ять отця Володимира Кальби. Також соколівчанину, художнику і скульптору Івану Біді (якому належить ідея спорудження пам'ятника і який безкоштовно виготовив погруддя), усьому колективу Соколівської школи, зокрема дитячому вертепу (який під час Різдвяних свят зібрав 600 гривень і передав їх на спорудження пам'ятника), заступнику голови оргкомітету, вчителю школи, депутату Буської районної ради Василю Левку (з яким спільно вирішувались всі питання будівництва); голові Буської РДА Володимиру Саю та голові Буської райради Володимиру Замрозу, депутатам районної ради, голові обласної організації УНП Богдану Козаку (який за сприяння Богдана Глови надав 3 тисяч гривень), ВО "Свобода", землякам Михайлу Бручковському і Богдану Золотоцькому, родинам Зробків, Бжезіцьких та Агафії Сірській, священикам о.Степану з Брахівки, о.Степану зі Стовпина і о.Юрію з с.Тур'я, які внесли від своїх церковних громад пожертви на спорудження пам'ятника, також дитячій молодіжній організації "Пласт", керівнику відділу освіти Богдану Глуховецькому та багатьом іншим. Ця добра справа вкотре доводить, що тільки спільними зусиллями можемо досягти зміцнення і розквіту нашої держави.
Згадавши слова єпископа Сокальсько-Жовківського про примирення, говорив на врочистості
чільник району Володимир Замроз.
«Церква учить любові та співчуття, бо справді нашими ворогами є ненависть та агресія одне до одного, образи і ненависть, - наголосив він. -І якщо суспільство не здатне до прощення і примирення, то програють усі, ніхто не переможе. Якщо ж примиримось міжсобою, то ми -перемогли. Перемогли дух ненависті й злоби, що ховається в темних закутках нашої душі, перемогли роздільність, що робить нас слабкими".
У свою чергу заступник голови РДА Марія Яцик зазначила, що "життя отця Володимира Кальби може слугувати для усіх нас тією мудрою книгою, з якої варто черпати науку, як служити громаді, як громадське, суспільне ставити вище свого особистого".
До слова запросили художника і скульптора Івана Біду голову ВО "Свобода" Олега Тягнибока, голову Буської РО УНП Богдана Глову голову Тернопільської райради Олеся Кайду, ожидівського поета Володимира Романишина, соколівчанина Маркіяна Сірого та внука о.Кальби - Веслава, який приїхав на врочистість із міста Дембіца у Польщі разом з правнуком Войцехом і праправнуком Петром.
Врочистості дійству надала й літературно-музична композиція за участю Мирослави Леськів, Наталії Калмиш, Ірини Рудко та пред¬ставниць Церковного хору (на знімКу внизу).

Ірина ГАЄВСЬКА « Воля народу» № 31 (1998) 29 липня 2010 року



Обновлен 18 апр 2014. Создан 12 июн 2009



  Комментарии       
Всего 1, последний 6 лет назад
volodymyrglad 24 мая 2011 ответить
Букварі і читанки,
Парти в два ряди.
Наша перша вчителька
В серці назавжди.
Споришева стежечка,
Стежечка-мережечка,
Що водила нас
Ще у перший клас.

Сонце світлі зайчики
Сипле у шибки.
Кришать крейду пальчики –
Пишуть палички.
Добре нам читається –
Вчителька всміхається.
А як хтось не зна –
Хмуриться вона.

Скільки розгадали ми
З нею загадок!
Скільки прочитали ми
Віршів і казок!
Стороною рідною
Дниною погідною
Йшли через покіс
У багряний ліс.
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
ААААААААА