Віктор Цебровський

 
 

Віктор Цебровський

письменник,священик



Чесний Хрест отця Віктора
ЗГАДКА
Лідія КУПЧИК

Коли у вересневі дні надходить свято Чесного Хреста, мені завжди згадується трагічна історія молодого священика Віктора Цебровського, яка трапилася понад півстоліття тому. У 2000 році, що отримав назву ювілейного, непоміченим пройшов трагічний ювілей о. Віктора Цебровського. Оповідь про цього священика, раз вразивши мене, кожного першого місяця осені стукає в моє серце, немов вимагаючи, щоби я ділилася нею з іншими.

Це було 27 вересня 1940 року. Погожої осінньої днини молодий священик Віктор Цебровський повертався із Ожидова, де брав участь у врочистому Богослужінні з нагоди свята Чесного Хреста.

Отець спокійно їхав додому в Кути, фірман правив кіньми, а отець заглибився у думки: на релігійні теми з нагоди храмового свята, про значимість Чесного Хреста...

Коли проїжджали через районне містечко Одеське, їх зупинив хтось із представників влади.

— Зайдіте к нам, надо коє-что уточніть относітєльно налога, – звернувся до отця.

Немило відірваний від своїх думок, священик мовчки попрямував за ним у приміщення фінвідділу, а фірман від’їхав на узбіччя й приготувався чекати. Пригрітий осіннім сонечком, задрімав.

Прокинувшись, здивовано зауважив, що минуло вже немало часу. Вирішив зайти за отцем і поцікавитися, чому той так затримується. Запитав чиновників, де є о. Цебровський, а ті, якось дивно усміхаючись, сказали, що він уже давно вийшов. Повернувся до фіри, знову почекав, намагався розпитати перехожих. Але ніхто не бачив. Занепокоєно почекав іще трохи, але, бачачи, що вже й сонце сідає, наважився ще раз зайти в цю установу, куди попростував отець. Запитував усіх, а вони сміялися: одні казали, що він, певно, давно вже вдома; другі припускали, що десь є п’яним лежить, адже сьогодні празник. Прикро було слухати таке про людину, яку фірман знав як дуже обов’язкову, солідну і аж ніяк не питущу. Допитався, де сидить начальник. З острахом зайшов, аби довідатися, де є той отець, якого було покликано. А начальник зробив здивовані очі та заявив, що жодного священика не викликав і не бачив.

Охоплений неспокоєм, фірман вирушив додому – отця там не було! Уранці в Одеськ поїхав батько – о. Віктор Цебровський-старший. Оббивав пороги всіх районних інстанцій, але ніхто нічого не знав.

Важко словами передати той розпач і жах, якого зазнала родина Цебровських, намарно розшукуючи отця Віктора... Куди тільки не зверталися – жодних результатів. Людина зникла безслідно! Причому, зайшовши до державної радянської установи. Почорнів від горя батько, у розпачі була молода дружина, сумували за своїм улюбленцем парафіяни. І ніхто так і не довідався, що з ним сталося.

Знали лише, що це ще одне “діяння” “визволителів”... Можливо, так вони відзначили першу річницю “визволення” Галичини? Від чого “визволили” – сповна відчули родина Цебровських, парафіяни Кут, а згодом і більшість галичан.

Тож у дні святкування Воздвиження Чесного Хреста згадаймо цього молодого священика, якому так мало довелося попрацювати для своєї пастви, попри те, люди добре пам’ятають його. Більшість одесьчан, мешканців навколишніх сіл згадують, яким активним він був, як натхненно працював у “Просвіті”, із якою любов’ю керував гуртком “Доріст”, до котрого залучив усіх підлітків Кут.

А як гуртував навколо себе людей, як умів об’єднати їх і на молитву Богові, і на добрі побутові справи! Наприклад, зорганізував вимощення каменем ґрунтової дороги від Одеська до Кут, яка ставала труднопрохідною в негоду. Спільно зібралися люди на заклик отця – і чотири кілометри шляху перестали бути проблемою для підвід і пішоходів.

Також о. Віктор був неперевершеним проповідником. Розказуючи про його дар красномовства Божого, багато людей зворушливо зауважують, що не чули у своєму житті кращих проповідей. Можливо, є тут частка перебільшення, але нема сумніву щодо талановитості й самовідданості цього священика. І чи не саме ці якості були причиною загадкового трагічного зникнення о. Віктора Цебровського?!

Свій хрест отримав він саме в храмове свято Чесного Хреста, це видається таким знаменним і промовистим...

Задумаймося над тим! Згадаймо всіх тих, кому в нагороду за любов до Бога і людей випали чесні хрести...
   
POSTUP - ПОСТУП
№149 (807),
29-30 ВЕРЕСНЯ 2001 року



Создан 23 апр 2014



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
ААААААААА