Микола Струтинський - адвокат, діяч "Просвіти"

 

Микола Струтинський - адвокат, діяч "Просвіти"

Біографічний нарис



Микола Струтинський
(*03.10.1898 -+19.03.1943)

Зять священика о. В.Лиска Микола Струтинський багато допомагав у роботі читальні „Просвіта”. Народився він 3 жовтня 1898 року в США в місті Реймонт-Па у сім’ї українського священика. Ймовірно, що його батьки є вихідцями із Калуського повіту на Станіславщині і емігрували в Америку через політичні та релігійні мотиви.
Початкову освіту М. Струтинський здобув в США. На початку 20-х років переїхав в Україну, навчався у Львівському університеті. У 26 років став доктором правознавства. В університеті зустрічався з Ольгою Лиско, дочкою пароха о. В. Лиска з Ракобовтів, яка була студенткою філософського факультету. В серпні 1924 року вони одружилися і переїхали в Ракобовти. Тут народилися їхні син Юрій і дочка Леся.
У 20-х роках адміністративний статус Буська залишився таким, яким був під Австрією. В Буську зберігся повітовий суд. При суді постійно працювало кілька адвокатів. Серед них і М.Струтинський, який брав активну участь у громадському житті як Буська, так і Ракобовтів.
Після виїзду з Буська голови філії «Просвіта» Маркіяна Процика товариство з грудня 1934 року очолив М. Струтинський. До складу останнього її керівництва, крім голови М. Струтинського, увійшла жителька с. Ракобовти і рідна сестра його дружини – Марія Лиско, яка була провідницею місцевого Союзу українок.
На початку 30-х років адвокат М. Струтинський став ініціатором заснування кооперативної гуртівні в Буську. За його сприяння та родини в Ракобовтах була створена молочарня, до якої належало п’ять сіл: Купче, Кізлів, Ріпнів, Деревляни і Ракобовти. Молочарня виробляла масло, сир та сметану. Ці товари на підводі відвозили у Львів.
Наприкінці 30-х років М. Струтинський був заарештований і ув’язнений в концтабір Береза Картузька, який знаходився у Брестської області. В’язнями концтабору були в основному діячі «Просвіт», «Лугів» і «Соколів». Разом із Миколою Струтинським у цій тюрмі були ув’язнені його родичі – етнограф і композитор 3еновій Лиско та головний бухгалтер «Центросоюзу» Костянтин Лиско.
Режим у тюрмі був суворим. За будь-яку провину поліціянти били палками. В камерах, крім дощок, нічого не було. Годували в’язнів два рази на день о 10 години ранку і о 4 годині вечора. На добу давали мисочку води, де плавала жменька крупи, і 50 грамів хліба. Поліція знущалася над в’язнями. Часто їх примушували виконувати різні безглузді команди аж до повного знесилення. Але, на щастя, це тривало недовго.
1 вересня 1939 року розпочалась Друга світова війна, і Польща, як держава, перестала існувати. 17 вересня 1939 року німці зайняли Березу Картузьку. В цей день поляки планували розстріляти в’язнів табору. Але налетіли німецькі літаки і скинули бомби на табір. Враз все змішалось. Охорона тюрми втекла і в’язні стали вільними.
Микола Струтинський повернувся в Ракобовти, де ще цілий тиждень переховувався у свого сусіда Михайла Боднарчука. Він був настільки виснажений, що цілий тиждень протягом дня випивав лише горнятко кип’яченого молока і з’їдав три кісточки рафінованого цукру.
Після встановлення більшовицького режиму на території Західної України щораз більшого розмаху набирали полювання за «буржуазними націоналістами», до числа яких міг потрапити кожен національно-свідомий українець. Жертвами переслідувань ставали в першу чергу активісти колишніх легальних громадських організацій.
Миколі Струтинському вдалося врятуватись від цих переслідувань. Він перебрався у німецьку окупаційну зону у Грубешів. Це була Холмщина —давня українська земля. У цьому містечку М. Струтинський очолював Український Допомоговий Комітет, який опікувався українським населенням, шкільною освітою і дрібною економічною діяльністю. Це була єдина українська організація, дозволена німецькою владою. Він і далі проводив адвокатську практику, захищаючи українців.
З розповіді його сина Юрія, який декілька років тому приїжджав із США у Ракобовти, адвоката М. Струтинського було тяжко поранено чергою із автомата через двері власного помешкання. Дружина і діти викликали польського лікаря, який “посприяв” його швидкій смерті. Це сталося 19 березня 1943 року у містечку Грубешів. У ці дні на Холмщині були вбиті й інші українські діячі.
У чому ж причина такої «діяльності» польського підпілля? На початку 1943 року успішно для Сталіна завершилася Сталінградська битва. Вже тоді стало зрозуміло про перспективи розгрому тодішньої фашистської коаліції. В окупованих країнах активізувався рух Опору. Тому польське підпілля винищувало українців, вело нещадну боротьбу за землі для майбутньої Польської держави, щоб цим завадити консолідації українського національно- визвольного руху.
Коли домовину з тілом Миколи Струтинського на підводі перевозили із Грубешова до Буська, від села до села під спів хорів її супроводжувала велика кількість люду.
Звістка про смерть М.Струтинського швидко розлетілась по всій Бузеччині і дуже засмутила українців. Некролог опублікувала газета «Львівські вісті». Багато людей прибуло на похорон із Холмщини. По селах плели вінки з колючого дроту у вигляді тризуба, а також тернові. Біля домовини стояла почесна варта, яка змінювалася щогодини. Молоді хлопці із різних сіл спішили, аби віддати йому останню шану.
Заупокійна Служба Божа у церкві св. Миколая відбулася за участю великого числа духовенства і великого мішаного хору. Лунали похоронні пісні. Похоронна процесія рушила до центру міста, де була виголошена промова. Тіло з домовиною було встановлене на катафалку, за яким ішла родина і всі друзі, які його знали. Далі йшла українська поліція у складі п’ятдесяти чоловік, за нею таке ж число німецької жандармерії і, нарешті, сотні народу. На цвинтарі була відправлена панахида.
На могилі М. Струтинського було поставлено залізний хрест і металевий вінок із зображенням листя і тернини. Через тиждень після похорону на його могилі ріднею та жителями села Ракобовти М.М. Боднарчуком та В.В. Сорокою було посаджено дві берези і дві калини. За радянської влади дерева і хрест знищили, а могилу розкидали.
За незалежної України могилу М. Струтинського віднайдено. Вона знаходиться в Буську на цвинтарі неподалік могили закатованих енкаведистами у червні 1941 року.
Після похорону родини Струтинських та Лисків емігрували в Чехословаччину, а пізніше в США. Син священика Зеновій Лиско, збирач української народної творчості, записав, обробив та поклав на ноти оперету „Сільське весілля”, яку було поставлено на сільській сцені за участю членів „Просвіти”. За дозволом кардинала Йосипа Сліпого, Зеновій Лиско написав оперету „Хресна дорога”, яка також була поставлена в читальні „Просвіта” жителями села Ракобовти. Роль Ісуса Христа виконав Михайло Боднарчук, Пилата – Тимко Мусій, Юди – Ілько Мусій. В інших ролях виступали Василь Ковалик, Михайло Остап, Михайло Соро¬чинський. Ці твори були заборонені польською цензурою.

Марія Смолінська "Історія Товариства "Просвіта" села Ракобовти" "Воля народу" Буськ 2009


 

Микола Струтинський – адвокат і просвітитель

(до 115 річниці від дня народження)

 

            Напередодні 145-річчя з часу заснування товариства „Просвіта” згадуємо тих, хто доклав особливих зусиль для створення та діяльності цієї просвітницької організації.

   Серед них і Микола Струтинський, якому 3 жовтня цього року виповнюється 115 років від дня народження.

            Микола Струтинський народився в США в місті Реймонт-Па у сім’ї українського священика-емігранта. На початку 20-х років переїхав в Україну. Навчався у Львівському університеті на правничому факультеті. У 26 років здобув ступінь доктора правознавства. У 1924 році одружився з Ольгою Лиско - донькою ракобовтівського пароха. У цей час сім’я переїхала жити до Ракобовтів. Тут народились їхні діти – син Юрій і дочка Леся.

            Струтинський працює адвокатом при повітовому суді в Буську, бере активну участь в громадсько-політичному житті краю. Згодом сім’я придбала будинок у місті Буську ( зараз приміщення дитячого садочка  по вулиці Петрушевича).

            З 1934 року Микола Струтинський очолює бузецьку філію товариства „Просвіта”. Він стає ініціатором заснування кооперативної гуртівні в Буську, за його сприяння в Ракобовтах створюється молочарня.

            Наприкінці 30-х років Микола Струтинський був заарештований внаслідок кривавої хвилі „пацифікації” (упокорення), під час якої польська влада вдавалася до погрому українських закладів і жорстоких розправ над національно-свідомими українцями. Ув’язнення відбував разом зі своїми родичами Зеновієм то Костянтином Лисками у концтаборі Береза Картузька. 17 вересня 1939 року, коли німці бомбили табір, охорона тюрми втекла і в’язні стали вільними. Микола Струтинський повернувся в Ракобовти, звідки згодом перебрався до Грубешова, намагаючись уникнути переслідувань більшовицького режиму. У цьому містечку, яке знаходилось у німецькій зоні окупації, Струтинський очолював Український Допомоговий Комітет, метою якого була  опіка над українцями. Він і надалі проводив адвокатську практику, захищаючи своїх земляків.

            19 березня 1943 року Миколу Струтинського було тяжко поранено із автомата через двері власного помешкання. Дружина і діти викликали польського лікаря, який „посприяв” його швидкій смерті.  Саме так стверджував його син Юрій, який кілька років тому приїжджав до Ракобовтів із США. У ці дні на Холмщині були вбиті й інші українські діячі.

            На початку 1943 року вимальовувалась перспектива краху фашистської коаліції. Активізувався рух Опору в окупованих країнах. Польське підпілля винищувало українців, вело нещадну боротьбу за землі для майбутньої польської держави, щоб цим завадити консолідації українського національного руху.

            Домовину з тілом Миколи Струтинського перевозили із Грубешова до Буська у супроводі великої кількості люду. Заупокійна служба відбулася у церкві святого Миколая за участю численного духовенства. Похований на місцевому цвинтарі. На могилі було встановлено залізний хрест і вінок із зображенням листя і тернини. З часом могилу було знищено, а  зараз вона  віднайдена і впорядкована. Знаходиться неподалік поховань закатованих енкаведистами у червні 1941 року.

            Доля Миколи Струтинського була трагічною. Він прожив коротке життя, сповнене боротьби за національну ідею. Микола Струтинський заслуговує на довічну пам’ять і пошанування вдячних земляків.

 

                                                                       М. Смолінська, бібліотекар с. Ракобовти



Обновлен 30 авг 2014. Создан 14 авг 2009



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
ААААААААА