Василь Вороновський - дослідник, громадський діяч, патріот і сотник УГА

 

Василь Вороновський - дослідник, громадський діяч, патріот і сотник УГА

Біографічний нарис



Василь Вороновський: дослідник, громадський діяч, патріот і сотник УГА

У Буську, як і в багатьох містах і селах України, є вулиці, названі іменами людей, не завжди відомих широкому загалу. А іноді, особливо молоде покоління, жодного слова не може сказати про ту чи іншу історичну постать, чиє прізвище закарбоване на вуличних табличках. Для прикладу, є на Волянах бічна Василя Вороновського. Але хто ця людина, відомо лише старожилам. Вони розповідають, що саме тут частину свого життя провела ця видатна особистість Бущини.
Народився Василь Леонтійович у селі Гумниськах, залишив історичні дослідження рідного села, які ще не надруковано. Служив в австрійській армії, — учасник Першої світової війни, поранений. Коли створилась УГА, вступив у її ряди і став сотником. Після проголошення ЗУНР брав участь у боях за Львів. Згодом став студентом історичного факультету таємного українського університету у Львові (1922—1926 рр.).
Його глибокий жертвенний патріотизм особливо проявлявся у роботі з молоддю. Він організовував численні осередки товариства „Відродження”, яке згуртовувало молодь, відривало її від пустих забав і алкогольних гулянок, створював гуртки художньої самодіяльності, ставив п’єси, які пробуджували національну свідомість і підносили культурний рівень народу.
Після Першої світової війни він увійшов до числа ентузіастів, які працювали над відродженням заснованої ще в довоєнні роки Буської філії „Просвіти”. Незабаром став її секретарем і багато сил докладав для поширення освіти, пробудження національної свідомості бужан, боротьбі за національні права українського населення міста і всього повіту в умовах польського окупаційного режиму.
Це були важкі часи. Польська влада всілякими засобами придушувала ідею всеукраїнської єдності, поборником якої був активний діяч „Просвіти” В.Вороновський. Понад тринадцять років він працював у Буську, а з 1938 р. – в просвітницькому осередку в Глинянах, де там його застав вересень 1939 року.
Василь Вороновський повертається в рідне місто, вчителює спочатку в Чанижі, потім у Буську. Проживав він на Волянах разом із дружиною Катериною, її сестрою Марією і єдиною донькою Мирославою (вона стала геодезистом, вийшла заміж і виїхала у Ташкент). В органах НКВС „докопалися”, що В.Вороновський був активним діячем „Просвіти”. Цього було достатньо, щоб зарахувати його до неблагонадійних і вирвати з рідної землі. Так він опиняється в далекій Хіві Узбецької РСР. Аж після війни дочекався дозволу повернутись в Україну. По дорозі в рідні місця ще була піврічна зупинка в Гуляйпільському районі Запорізької області.
І ось з нового навчального 1946—1947 рр. В.Вороновський – вчитель і завідуючий Дунівської початкової школи тодішнього Ново-Милятинського району. Але це ще не був кінець його митарствам. З 1946 по 1950 роки йому довелося працювати аж в п’яти школах чотирьох тодішніх районів: Ново-Милятинського, Буського, Олеського, Золочівського. Викладав у різних класах різні предмети. Пізніше, після смерті Сталіна вже не доводилося йому „кочувати”, хоч до кінця життя на ньому була печать неблагонадійного. А він прагнув тільки одного: служити людям. І робив це, як міг, як дозволяли обставини. До кінця днів своїх здійснював свою просвітницьку місію: вчив дітей, збирав матеріали з історії не тільки рідного села Гумниська, а й Буська.
В.Вороновський займав дуже активну позицію на різних ділянках громадського життя Надбужжя: колишній сотник УГА, учасник гуртка „Рідна школа”, секретар „Просвіти”. Багато сил докладав для пробудження національної свідомості бужан, боротьбі за національні права українського населення.
Слід зазначити, що завдяки цій людині на Волянах збережено церкву св.Онуфрія. Тогочасна влада намагалася зруйнувати святиню, проте В.Вороновський оберігав її. Коли церковка була зачинена, він доглядав за нею, прибирав. І сьогодні цей храм Господній красується на Волянах.
Василь Вороновський похований на старому Буському кладовищі. Його могилу доглядає сім’я, яка проживає у колишньому будинку Вороновських.

Олена КУБАТ, вчитель Буської ЗОШ I—III ст. №2

 

 

Про Василя Вороновського уривки з книги

 

 Савчин І. П. Буськ у вирі століть: Історичний нарис. – Львів: Львівські новини

 

 

           Тоді, коли ця заборона була чинною, просвітяни вирішили відновити Буську філію «Просвіти». В липні 1922 р. вони домоглися права на легальну діяльність. 23 числа цього місяця в колишній бурсі На греблі відбулися загальні збори філії, в яких взяли участь представники з усього судового округу. Серед них переважала студентська молодь, яка проявляла найбільшу активність в громадсько-політичному житті. Збори обрали виділ (управу). В його склад увійшли священики Сидір Зельський з Старого Милятина як голова, Сильвестр Калипевич з Буська—його заступник. Секретарем став колишній сотник УПА Василь Вороновський, який надалі займатиме дуже активну позицію на різних ділянках громадсько-політичного життя Надбужжя. Цей склад управи підтверджений на інших зборах філії, які відбулися там же 16 січня 1923 р. В них взяли участь представники чотирнадцяти читалень Буського округу. З патріотичною промовою перед ними виступив Сидір Зельський. Вона була спрямована проти польських окупантів і витримана в українському державницькому дусі. Він зазначив, що «народ не спить, а рветься до праці, бо прагне кращої долі» і наголошував при тому: «Все можна покопати, але думки не скує ніхто». І ця думка, за його словами, приведе в майбутньому до чину за визволення з-під чужоземного ярма.

 

            Але невдовзі повітове староство заборонило діяльність не тільки читальні, а й філії «Просвіти» в Буську. Та просвітяни не складали рук. Звертаючись у вищі державні інстанції, вони доводили незаконність цих заборон. Але це не дало бажаних результатів. Тоді в серпні 1924 р. вони звернулися до Тернопільського воєводства із заявою про заснування нової філії, подали статут її і незабаром одержали позитивну відповідь. В жовтні цього року відбулися збори формально нової філії. В керівництві її залишилися в основному ті ж люди, що були раніше, тільки зроблено часткову перестановку їх. Головою філії, зокрема, став Сильвестр Калиневич. Секретарем залишився Василь Вороновський.

 

            Перший по війні публічний виступ «Сокола» в Буську відбувся 19 лютого 1928 р. в бурсі На греблі. Зі словом до громади звернувся секретар філії «Просвіти» Василь Вороновський. Він засвідчив спільність завдання «Сокола» і «Просвіти». Керівник Буської філії «Сокола» Теодор Юрій Ваньо закликав молодь вступати у Товариство. Продемонстрували свій гімнастичний вишкіл юнаки. Дівчата під керівництвом Марії Беднарчук виконували вправи з рушниками. Наймолодші соколята Омелян Капій і Ольга Капій станцювали «Козачка», який викликав велике захоплення публіки. Завершився вечір національним гімном «Ще не вмерла Україна».

 

            Короткий час в кінці двадцятих років у Буську діяла міська організація «Пласту», керівником якої був Василь Вороновський. Та у зв'язку з забороною її в 1930 р. польським урядом частина пластунів продовжувала проходити спортивно-патріотичний вишкіл у відділі «підросту» місцевої філії «Сокола». В часи посилення польських репресій на початку тридцятих років Буську філію «Сокола» очолив Маркіян Процик, який був одночасно головою філії «Просвіти». Переслідування з боку польських шовіністів, підтримувані і заохочувані місцевою владою, призвели, як і в «Просвіті», до скорочення членства в «Соколі». В 1933 р. зовсім не стало жіночого і підліткового відділів. В наступному році головою філії був обраний адвокат Олекса Бай. В склад проводу увійшла група молодих діяльних людей. Це Осип Короляк, Осип Леось, Магдалиіш Чучман. їм вдалося повернути до життя жіночий відділ, збільшити кількість членів, їх стало 54. Після Олекси Бая філію очолював Володимир Демидчук, який був й активним про­світянином.

 

           



Создан 03 сен 2009



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
ААААААААА