Сильвестр Калиневич-священик, просвітитель

 

Сильвестр Калиневич-священик, просвітитель

Серія матеріалів



ОТЕЦЬ СИЛЬВЕСТР КАЛИНЕВИЧ

(РЕПОРТАЖ З МІСЦЯ ПОХОВАННЯ О.КАЛИНЕВИЧА І РОДИНИ НЄМЧАКАВИЧІВ)

 

Один з членів- засновників товариства о.Михайло Цегельський згадував, що учасники перших зборів «Просвіти» почувалися «мов перші християни серед поганського моря». Бо й справді, вони були першими свідомими патріотами в морі темного народу і тієї інтелігенції, яка орієнтувалася на Москву, на Австрію, на Польщу, лише не на власний народ. Що ж спонукало цих людей почати справу, яка не приносила їм жодної особистої користі, що приводило до читальні простих хлопців та дівчат, поважних сільських господарів?
Можлива одна відповідь – «Воля Божа». Воля Божа як прояв національного інстинкту самозбереження перед загрозою руїни, знищення і себе особисто, і наступних поколінь. «Просвіта» поєднала зусилля світлих умів, прогресивного духовенства, інтелігенції, селянства для боротьби за національне відродження.
Незважаючи на те, що товариство було світською установою, біля його витоків стояли кращі люди греко-католицької церкви. Немала роль в історії бузецької «Просвіти» належала отцю- крилошанину, доктору богослов’я, пароху міських греко-католицьких церков Сильвестру Калиневичу. Народився він в с.Лани Польські – тепер с.Прибужани Кам’янка-Бузького району. Впродовж сорока років був парохом в Буську.
5 травня 1911 року перед черговими виборами до парламенту в Буську відбулися установчі збори місцевої «Просвіти». Членами філії стали 92 жителі округу. До керівництва філією було обрано о.Теодора Білевича та о.Сильвестра Калиневича. У післявоєнний період о.Калиневич ініціює відновлення роботи читальні. Членами якої стають 102 жителі Буська. У липні 1922 р. його обирають заступником, а в жовтні 1924 р. – головою філії «Просвіта».
У 1926 році Буська філія «Просвіти» нараховує 60 членів. Окрім просвітницько-виховної роботи, просвітяни вели активну боротьбу з москвофільством, яке найбільше вкоренилось у Ріпнові та Неслухові. Дієвим заслоном проти москвофільства в селах були читальні.
Піл керівництвом о.С.Калиневича Буська філія «Просвіти» домоглася відкриття в окрузі двох нових читалень та відновлення роботи дев’ятнадцяти раніше існуючих. У 1927 р. було створено десять аматорських гуртків, які протягом року поставили сорок вистав. При більшості читалень існували хори. Бузецька філія організовувала в місті концерти та вистави сільських колективів.
Отець Калиневич бере ативну участь у роботі товариства «Сокіл», опікується дитячою «захоронкою» (садочком) на Волянах. З довоєнного часу читальня там мала город і поле. Цією землею користувались монашки- йосафатки, взамін за це у літній період вони годували дітей, які перебували в «захоронці». Монахині виховували дітей в національно-патріотичному, християнському дусі. З 1914 по 1939 роки у «захоронці» перебувало 600 дітей.
Ті, хто пам’ятає о.Калиневича, згадують, що це була високоосвідчена,грамотна, інтелігентна людина, яка користувалась великою повагою не лише серед української громади, а й серед поляків та євреїв. Житель м.Буськ С.Давидовський згадує, як польські священники запросили о.Калиневича з громадою взяти участь у похованні графині Бадені. І саме о.Калиневичу було доручено очолювати похоронну процесію.
Пані Л.Чигир пригадує, що отець володів надзвичайно мелодійним голосом, особливо запам’ятались його служби Божі в часі Різдва та Великодня,
Трагічною і складною була доля О.С.Калиневича. Передчасно померли дружина та син. Отець залишається з сином Богданом. У 1954р. після тривалої тяжкої хвороби відходить із життя. Похований поряд з дружиною та сином. Зараз на його могилі коштом вдячних громадян встановлено пам’ятник.
У радянські часи його син Богдан виїжджає до Польщі, де згодом створює сім’ю. Як склалась там його доля, достеменно невідомо. В даний час Богдан Калиневич спочиває у Бозі.
На сьогоднішній день ми ще недостатньо маємо зібраних матеріалів про життя та просвітницьку діяльність о.Сильвестра Калиневича.
Вважаємо своїм обов’язком по зернині збирати матеріали про цю непересічну особистість – українського просвітителя, доктора богослов’я о.Сильвестра Калиневича.

ГАЛИНА ГОРАЛЬ.

 

 

Про Сильвестра Калиновича уривки з книги

 

 Савчин І. П. Буськ у вирі століть: Історичний нарис. – Львів: Львівські новини

 

 

           22 грудня 1921 р. з ініціативи пароха місцевої церкви св. Параскевії крилошанина Сильвестра Калиневича, який ще у воєнний період намагався зберегти читальню «Просвіти», зібралася буська громада, щоб її відновити. С. Калиневич прозвітував про становище читальні. Як зазначено в протоколі цього зібрання, «звіт не був потішаючим». З усього майна, яким володіла читальня перед війною, зберігся лише будинок. Бібліотека знищена повністю.

 

            Тоді, коли ця заборона була чинною, просвітяни вирішили відновити Буську філію «Просвіти». В лигай 1922 р. вони домоглися права на легальну дальність. 23 числа цього місяця в колишній бурсі На греблі відбулися загальні збори філії, в яких взяли участь представники з усього судового округу. Серед них переважала студентська молодь, яка проявляла найбільшу активність в громадсько-політичному житті. Збори обрали виділ (управу). В його склад увійшли священики Сидір Зельський з Старого Милятина як голова, Сильвестр Калипевич з Буська—його заступник. Секретарем став колишній сотник УПА Василь Вороновський, який надалі займатиме дуже активну позицію на різних ділянках громадсько-політичного життя Надбужжя. Цей склад управи підтверджений на інших зборах філії, які відбулися там же 16 січня 1923 р. В них взяли участь представники чотирнадцяти читалень Буського округу. З патріотичною промовою перед ними виступив Сидір Зельський. Вона була спрямована проти польських окупантів і витримана в українському державницькому дусі. Він зазначив, що «народ не спить, а рветься до праці, бо прагне кращої долі» і наголошував при тому: «Все можна покопати, але думки не скує ніхто». І ця думка, за його словами, приведе в майбутньому до чину за визволення з-під чужоземного ярма.

 

            Але невдовзі повітове староство заборонило діяльність не тільки читальні, а й філії «Просвіти» в Буську. Та просвітяни не складали рук. Звертаючись у вищі державні інстанції, вони доводили незаконність цих заборон. Але це не дало бажаних результатів. Тоді в серпні 1924 р. вони звернулися до Тернопільського воєводства із заявою про заснування нової філії, подали статут її і незабаром одержали позитивну відповідь. В жовтні цього року відбулися збори формально нової філії. В керівництві її залишилися в основному ті ж люди, що були раніше, тільки зроблено часткову перестановку їх. Головою філії, зокрема, став Сильвестр Калиневич. Секретарем залишився Василь Вороновський.

Таким же чином відновлено діяльність і читальні. Збори її відбулися в лютому 1925 р. На них був присутній і відкрив їх голова філії «Просвіти» С. Калиневич. Головою читальні збори обрали Олександра Курія. Проте в грудні цього ж року до керівництва читальнею просвітяни знову покликали попереднього голову Володимира Демидчука. Заступником був обраний Петро Демидчук, а секретарем Володимир Лось, який цю посаду займав найдовше за всю історію читальні між двома світовими війнами— вісім років.

 

            Але невдовзі повітове староство заборонило діяльність не тільки читальні, а й філії «Просвіти» в Буську. Та просвітяни не складали рук. Звертаючись у вищі державні інстанції, вони доводили незаконність цих заборон. Але це не дало бажаних результатів. Тоді в серпні 1924 р. вони звернулися до Тернопільського воєводства із заявою про заснування нової філії, подали статут її і незабаром одержали позитивну відповідь. В жовтні цього року відбулися збори формально нової філії. В керівництві її залишилися в основному ті ж люди, що були раніше, тільки зроблено часткову перестановку їх. Головою філії, зокрема, став Сильвестр Калиневич. Секретарем залишився Василь Вороновський.

Таким же чином відновлено діяльність і читальні. Збори її відбулися в лютому 1925 р. На них був присутній і відкрив їх голова філії «Просвіти» С. Калиневич. Головою читальні збори обрали Олександра Курія. Проте в грудні цього ж року до керівництва читальнею просвітяни знову покликали попереднього голову Володимира Демидчука. Заступником був обраний Петро Демидчук, а секретарем Володимир Лось, який цю посаду займав найдовше за всю історію читальні між двома світовими війнами— вісім років.

 

 

Память

Отець Сильвестр Калиневич


1884 – 1954


О.Крилошанин доктор Богослов’я, декан 3-х гр.кат.церк. в Буську Сильвестр Калиневич народився 1884 р. в с. Лани польські тепер с. Прибужани Кам’янко Бузького р-ну.

О. Калиневича пам’ятаю дуже добре, бо мій батько був в Буську дяком з 1902 по 1938 роки. О.Калиневич прийшов до Буська приблизно 1910 року як Катехит, бо на той час парафію в Буську обіймав о.декан Білевич.

О.Калиневич з самого початку проявив себе як справжній патріот і активіст духовного відродження українців м.Буська.

Коли в 1910 році відкрилась в Буську гімназія, в основному стараннями о.декана Білевича, який був її опікуном, о.Калиневич рівнож в ній учителював. В 1911 році коли в Буську була заснована філія т-ва «Просвіти» о.Калиневич був обраний членом уфілії.філії. В 1921 році стараннями о.Калиневича була відновлена читальня «Просвіти» а в 1922 році була відновлена і філія «Просвіти», а о.Калинович був обраний заступником голови філії, а в 1924 році її головою.

О.Калинович рівнож приймав активну участь в діяльності т-ва «Сокіл», виступав з проповідями на різних культурно-громадських засадах.

О.Калинович – це була людина високоосвічена, культурна, скромна і користувалась високою повагою серед парафіян, як парох і активний діяч громадського життя.

Після смерті декана о.Білевича, о.Калиневич став парохом-деканом і настоятилем трьох греко-католицьких церков св.Парасковеї, св.Онуфрія і тимчасової дерев’яної Каплиці Миколая яка діяла 1910-1938 р.в часі побудови нової цегляної церкви св. Миколая. О.Калиневич був священиком в Буську від свого висвячення- до смерті. Церковна громада його дуже поважала і він поважав своїх парафіян, в церкві ніколи не було якихось чварів, непорозумінь слово о.Калиневича було для парафіян святим. Він що неділі після Служби Божої виголошував скільки в церковній касі є грошей, скільки зібрано різних пожертв, що потрібно купити для церкви, скільки це буде коштувати, а в кінці року давав повний звіт про стан  церковну каси і всіх грошових доходів від всіх обрядових церковних заходів.

Всі відправи в церквах мали строго визначені години на постійно і т.д.

О.Калинович користувався не тільки великою повагою серед української громади, його поважали всі жителі м. Буська і українці і поляки і євреї. Тому можна навести такий приклад. Коли в 1935 році померла графиня Бадені, то польський ксьондз запросив о.Калиневича з церковною громадою і хором взяти участь у похоронах. В похоронній процесії о.Калинець ішов впереді зі своєю громадою, а вже за ними мала йти польська громада. Деякі поляки були обурені тим, що український священник іде впереді похоронної процесії, на що польські ксьондзи сказали; це наші гості і якщо вони поважають нас, то ми також повинні поважати їх. Або капличка св.Миколая була побудована на в кількох метрах від єврейської хати Хазріля, який утримував бляхарську майстерню, бо з цього жив, але він ніколи під час відправи у каплиці в неділю, чи інше свято на тижні, не гримав бляхами в майстерні. Це засвідчує що о.Калиневич мав великий авторитет серед всіх мешканців м.Буська. о.Калиневич дуже любив Різдв’яні свята під час яких в церкві після відправи дуже довго колядували, до чого він їх заохочував і першу коляду все начинав колядувати сам голос в нього був чудовим «Вселенная веселися, Бог од Діви десь родився…», а тоді всі парафіяни велично допомагали колядувати ту і багато інших коляд. В своїх проповідях він часто звертався до молоді, що потрапляла під вплив комуністичної ідеології, яку пропагували кілька членів КПЗУ, соромив їх і називав «Солом’яними патріотами».

 Коли в 1938 р. освятили нову церкву св. Миколая, то посередині церкви з лівої сторони стояв амвон з якого о. Калиневич виголошував повчальні промови, які парафіяни слухали уважно, затаївши дихання. Думаю, що непоганий був би надгробний пам’ятник в виді амвона з якого промовляє о.Калиневич.

Я особисто до сьогодні дуже вдячний о. Калиневичу за його благословення. В 1944 році коли я перебував у Львові на збірному пункті, то вже перед відправкою на фронт о. Калиневич віднайшов мене там і поблагословив та побажав щоб я щасливо повернув додому.

Мабуть його благословення мені допомогло через 4 роки щасливо повернути до рідної хати.

А в 1949 р. о. Калиневич в церковці св. Парасковеї обвінчав мене з покійною дружиною Анною. Всі відправи в церкві відбувались строго по встановленному церковному регламенту.

Дуже величаво і святково о. Калиневич обходив домівки своїх парафіян в часі освячення їх свяченою Йорданською водою. В цей день коли по вулиці мав відбутись обряд освячення домівок, від хати до хати передавали хрест, вся родина його цілувала і передавала до наступної домівки, це означало що скоро вже прийде священник і вся родина святково чекала на це дійство. Незабаром вже було чути біля хати мелодійний голос звінка, і в хату заходив священник в супроводі дяка і освячував домівку і всю родину, а дітям роздавав різні образочки святих. О.Калиневич жив скромно, багатства не нажив, виховував одного сина-Богдана.

Хоч церкві належало 40 моргів орної землі, він з неї не мав великого доходу, бо роздавав цю землю малоземельним господарям на спілку і сплачував податки.

До цього додаю фотографію 1. о.Калиневич Сильвестр серед дітей в охоронці на Волянах 1935 року.

 

15.02.15 р. Степан Давидовський



Обновлен 01 апр 2015. Создан 23 окт 2009



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
ААААААААА