Теодор Ваньо - адвокат, міністр економіки ЗУНР

 

Теодор Ваньо - адвокат, міністр економіки ЗУНР

Біографічний нарис



Три вітки Ванів

У Буську жили три окремі родини Ванів. Чи вони були кровно пов’язані і наскільки – мені невідомо. Всі вони мали значні земельні господарства. Найбагатший був Іларій Ваньо, власник більшого маєтку Рокшин, 5 км на схід від Буська. У нього було три сини і дві дочки. Один син не повернувся з Першої світової війни. Другий, лікар Микола Ярослав, розстріляний НКВД разом з іншими у в’язниці в Буську другого дня німецько-совєтської війни в 1941 році. Третій, д-р Теодор Юрій, адвокат, один з рушіїв громадянського й культурно-освітнього життя у міжвоєнних роках. З 1927 року почавши, він увесь час був членом Міської Ради і деколи заступником бургомістра. В 1939-1943рр. – посадником Буська. Довший час жив у Торонто, Канада; помер 1986 р. на Флориді, ЗСА.

Друга родина Ванів жила на Волянах, де мали велике господарство. Один з братів, д-р Теодор Ваньо, відомий адвокат у Золочеві ще за Австрії. Це був «некоронований» провідник Золочівщини, ініціатор вилуплення Підлисецької гори і побудови там пам’ятника Маркіянові Шашкевичеві. Був також головою Товариства ім.М.Шашкевича (1931-1932). Другий брат, Еміліан, господарював там же. У 1961 році був арештований НКВД за «незаплачення податку» і розстріляний також на другий день війни. Дочка Ірина, заміжня за нотарем Зеноном Курчабою, жила в Радехові, Син Емануїл залишився на Батьківщині.

Третя родина Ванів жила на південно-східній Довгій Стороні. Тома Ваньо був, як уже сказано, директором української школи; помер 1932 р. Дочка померла 1939 р. Старший син Володимир, закінчивши Духовну Академію у Львові перед війною, прийняв свячення і був парохом у с.Сторонибаби, біля Буська. Молодший син Богдан працював у кредитовій кооперації. Помер у Торонто, Канада.

Надбужанщина, т.3: Історично-мемуарний збірник - Нью-йорк – Париж – Сидней – Торонто.: Об’єднання надбужанців. 1994. - 567с.

 

 

Про Теодора Ваньо уривки  з книги

 

 Савчин І. П. Буськ у вирі століть: Історичний нарис. – Львів: Львівські новини

 

            22 грудня 1921 р. з ініціативи пароха місцевої церкви св. Параскевії крилошанина Сильвестра Калиневича, який ще у воєнний період намагався зберегти читальню «Просвіти», зібралася буська громада, щоб її відновити. С. Калиневич прозвітував про становище читальні. Як зазначено в протоколі цього зібрання, «звіт не був потішаючим». З усього майна, яким володіла читальня перед війною, зберігся лише будинок. Бібліотека знищена повністю.

Збори вибрали керівництво читальні. Головою її став Михайло Лопатинський, заступником—Володимир Демидчук, писарем—Юрій Теодор Ваньо. В склад управи увійшла діяльна громадська активістка Серафина Чучман, колишня краща учениця Буської гімназії, їй доручили завідувати бібліотекою, яку ще треба було створювати. Завершилися збори виконанням українського національного гімігу. Стати членами відновленої читальні «Просвіти» побажали 102 бущани.

 

            Доброю школою національного виховання в повоєнні, як і в передвоєнні роки була в Буську філія «Сокола». Польська окупаційна влада довго не допускала відновлення її діяльності. На арену громадсько-політичного життя міста і округу сокільська організація виступила вже після дозволу воєводства на діяльність філії «Просвіти» і читальні в місті. Друге народження її припадає на 1926 р. Та організаційне оформлення завершилося в кінці 1927—на початку 1928 років. У січні 1928 р. на надзвичайних загальних зборах остаточно був затверджений провід філії. Очолив її майбутній адвокат, а тоді ще студент Теодор Юрій Ваньо. До проводу упійшли Микола Туркевич, Микола Чучман, які одночасно були й просвітянами.

 

            Перший по війні публічний виступ «Сокола» в Буську відбувся 19 лютого 1928 р. в бурсі На греблі. Зі словом до громади звернувся секретар філії «Просвіти» Василь Вороновський. Він засвідчив спільність завдання «Сокола» і «Просвіти». Керівник Буської філії «Сокола» Теодор Юрій Ваньо закликав молодь вступати у Товариство. Продемонстрували свій гімнастичний вишкіл юнаки. Дівчата під керівництвом Марії Беднарчук виконували вправи з рушниками. Наймолодші соколята Омелян Капій і Ольга Капій станцювали «Козачка», який викликав велике захоплення публіки. Завершився вечір національним гімном «Ще не вмерла Україна».

Це стало прелюдією до великого свята, яке відбулося 4 червня цього ж року в Буську. В ньому взяли участь, крім Буської, сокільські організації з Гумниськ, Купча, Ракобут, Кізлова, Чучманів Гумниських, Сторонибаб. В сокільських одностроях вони зібралися коло церкви св. Миколая. Там відбулася відправа служби Божої, під час якої співав зведений хор з Новосілок і Стрептова. На завершення її духовий оркестр з Олеська виконав церковний гімн «Боже великий». Була відправлена панахида на могилі українського воїна, здійснено похід соколів (юнаків і дівчат) через місто у супроводі оркестру і великої маси народу. А всього у святі взяли участь не менше чотирьох тисяч чоловік.



Создан 03 дек 2009



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
ААААААААА